Ми чуємо тебе, КОБЗАРЮ, крізь століття

І голос твій нам душі окриля!

Встає земля, піднявшись із лихоліття.

Твоя, Тарасе, оновлена земля.

Із росяних квіток сплітаємо суцвіття

До ніг тобі, наш батьку, кладемо

Ми любимо тебе і крізь століття

Своїм сучасником звемо!