"В океані рідного народу відкривай духовні острови..." В. Симоненко ~Народознавство~

                                 

        Віншування

                                                  

            Хай вам буде Бог у дорозі
                    На кожному броді, на перевозі.

                         Я вас віншую щастям,  здоров’ям,

                        Сими святами та й Різдвяними !!! 

                                                         

Ой, заказано – загадано Святий вечір !

поєднання трьох свят

    Різдвяні свята на обряди в Україні є окрасою всього календарно – обрядного циклу. Тут органічного співіснують ритуальне дійсно, музичні, словесні, ігрові моменти, елементи морального театру та карнавалу, обрядові страви.

   Різдвяні свята – це сполука трьох свят, які український народ з прийняттям християнства дуже урочисто відзначає.

   Перший день (7 січня) – свято Різдва Христового, тобто народження  Месії – Ісуса, який прийшов, аби відкупити рід людський через непослух наших прародичів.

   Другого дня (8 січня) святкуємо Собор Пресвятої Богородиці. В цей день наша Церква звертає увагу на Пречисту Діву Марію і святого Йосипа, які були найближчими для Ісуса. Святої Родини до Єгипту, щоб врятувати немовля. Бо Ірод зі страху, що може втратити своє царство, наказав повбивати усіх новонароджених хлопчиків у Вефлиємі та його околицях. Повбивані діти – перші невинні жертви за Христа Спасителя.

    Третього дня (9 січня) – свято Першомученика  Степана, який також загинув за віру Христову.

    Різдвяні свята – це родинні свята, під час яких, а особливо в надвечір’я Різдво (6 січня ),  тобто Святвечір, усі члени родині діляться просфорою, яку посвячено у церкві, і  сідають разом за столом до Вечері.

   

    В українців християнські традиції свята переплітаються з давнішніми звичаями язичницького походження. У цей час, невдовзі після зимового сонцестояння, наші пращури від зачали народження нового, літнього сонця, перехід від зими до літа.

                                     Свят – вечір

напередодні

  

   Перед самісіньким Різдвом справляють Святу Вечерю – Святвечір, Багатвечір, Вім’я, Багата Кутя. Звичні й буденні предмети, речі набувають чарівної сили, а господар стає домашнім жерцем.

   Цей вечір готуються зустріти з чистими помислами й очищеною душею. Для цієї мети служить 40-денний передріздвяний піст Пилипівка. А день 6 січня – день молитв і посту. Тоді Святвечір стане магічним часом творення іншого, вимріяного буття.

   Цього дня родина встає удосвіта, усі готуються до свята. Мати, одягнувши все чисте, порається  біля печі. Свята вечеря повинна готуватися на вогні з дванадцяти полін. Ці поліна, по одному, кожного дня відкладали від Спиридона (25 грудня).

Мати – мовчазна й урочиста. Вона готує дванадцять страв. Ніхто не говорить голосно. Діти слухняні, бо знають, що сьогодні не можна гнівати батьків. Як проведе сім’я нинішній день, таким буде цілий рік.

    Батько прибирає надворі, у хліві. Все живе і неживе в господарстві повинно зустріти свято на своєму місці. Діти прибирають у хаті. Прикрашають ікони рушниками, вишитими узором «павук», адже павук – засновник нового світу. І тому, подібно до павутинки, на ці свята засновували ниточками хату. На ниточках святково гойдатимуться солом’яні павуки, дзвіночки, витинанки, їжаки з тіста. Всі вони – охоронці помешкання.

                     Спільна вечеря всього роду

Батько двері зачиняє…

        Не оглядаючись,  батько заходить до хати, зачиняє двері. До кінця вечері двері не можна відчиняти.

      «Нагодував слуг, даних нам Господом, тепер і самих не гріх до стола сісти», - каже тато. Він прокурює ладаном хату, запалює свічку. Набравши ложку куті, батько підкидає до стелі: скільки зерен приліпиться, таким буде врожай.

       Живі, пам’ятають мертвих родичів, ставили для них кутю та узвар на вікнах, залишали їжу та ложки на столі після вечері. Бо Святвечір – це спільна вечеря всього роду, всі мають зібратися разом: і живі, і мертві, і ті, що безвісті пропали.

       Гість на Святий вечір носить щастя в дім.

       Кожна деталь має віще значення. Якщо під час вечері хтось чхне – добрий знак. Хлопцям не давали пити води: бо він – майбутній козак і повинен був витримувати спрагу. А три свічки горять на столі цілий вечір.

       Не забудьмо у Святвечір після вечері піти на цвинтар з кутею і свічкою. Пом’янемо в молитві тих, хто не дочекав до свят. 

Вечеря для бабусі  

 

  Небо зоряне, і повітря – аж дзвенить. Весело порипує сніг. І природа радіє разом з дітьми, що йдуть до хрещеного. Кого стрінуть дорогою, обов’язково привітають:  « Христос родився! ». « Славіте Його!». Груди переповнює радість. А бабуся з дідусем  уже виглядають, а гостинці чекають на столі. «Добру кутю мати зварила!». Поколядуйте нам, діточки. І самі підспівують, згадують своє…

«Нова радість стала, яка не бувала…».

Благословіть колядувати!

Різдво -  час співання коляд. Це давній звичай, при якому обходили кожну хату, виконували величально-поздоровчі пісні і виголошували віншування (побажання).

       Першими колядувати йдуть діти зразу після святої вечері. А на другий день Різдва – дорослі. Збиралися групами, обов’язково обирали  серед себе старшого  (отамана,березу) та міхоношу, який носив зібрані продукти. Ходили колядувати із «Звіздою» та дзвоником. Мелодійний звук ще здалеку сповіщав: ідуть колядники. А ще вважають, що дзвінок відлякує злі сили.

            Без дозволу не починали колядувати. Обов’язково запитували: «Пане – господарю, благословіть Христа славити!» Колядки були для кожного господаря, господині, дітей, парубків, дівчат, удовиць. Жодної хати не минали. І віншування були для кожного свої.

         Дівчата  теж збиралися в гурти і ходили з «дівочою колядкою».

         Якщо ж господар має пасіку, то обов’язково веде колядників на те місце, де стоятимуть вулики. Тоді  будуть бджоли роїтися і меди литися.

Саме слово «колядка» походить від назви нового року у римлян – календа.

        Дослідник Марко Дирда  пояснює, що це слово пішло від імені Лада (Бога-сонця). В його честь святкували ніч, коли сонце починало набирати сили та перемагати ніч. Цей час припадає на кінець грудня,а свято називали «Ко-Ладу».

        У сучасній українській мові це слово має три значення. Вживається у значенні Різдвяних свят (Будьте здорові, з Колядою!). Коляда – величальна пісня, що співається під час цих свят (пустіть до хати, будемо вам коляду співати!). Це – і винагорода за добрі віншування (Он і пан іде , коляду несе. Коробка вівса, зверху ковбаса).

         Тематика колядок надзвичайно широка. Найбільш поширені у нас релігійні. Це колядки біблійного змісту  про народження, життя і смерть Христа. Вважають,що ці колядки створювалися і поширювалися спудеями Києво-Могилянської академії. Глибше коріння мають колядки, в яких звучать хліборобські, весільні, казково-фантастичні мотиви. Парубкові обов’язково співали Колядку, перше місце в якій займають військові мотиви - живий відгомін лицарської доби княжої і козацько-гетьманської епохи. Хай не обминають колядники вашої оселі. Бо чим більше звучить побажань у хаті, тим щасливішою вона буде. Знайдемо добре слово для тих діточок, що завітають до нас. Бо хто дає, тому повертається сторицею.
Дізнайся більше 
Мелодії і слова 

       

Новорічні  повір'я

         

А знаєте?

      Рівно о 12 годині ночі, на Новий рік, вода в річках перетворюється у вино. Взагалі в цю ніч може відбутися те, що хто хоче, тільки треба вміти потрібне проказати, належно і в час.

      Стережися свого часу-говорить народна мудрість. Аби ти з добром у нього увійшов, нічого злого не зробив, не сказав, не подумав. А содіяне у твій час добро може вернутися сторицею.

      Що саме ти робитимеш у хвилю настання Нового року, добре чи зле для тебе, те робитимеш і цілий рік. Отож цього для починали насправді чи символічно важливі справи (орали плугом, засівали, грали у весільні пари). А подекуди і сватів засилали. Свято вірили; все що починається у цей день, щасливо і закінчитися.

      Гуцули влаштовували перед новорічною трапезою «свято печі». За народом вірування у день Святого Василя вона йде в танець, «віддається» - виходить заміж. Тому на свято Меланки господині старанно змащували її свіжою гливою ( « аби не кляла, що не мазана») знімали різні речі і прикраси. Ніхто тої ночі не спав і не сидів на печі, щоб не було важно її « танцювати ». З вечора на піч сипали овес, аби « мала чим коня годувати, як їхатиме в місто на герць ».  

      В день Меланки вперше запрягали і привчали до роботи молодих волів і коней.

      На Василя, як і на Введення, виконувалися звичай  «показника»  (першого відвідувача). Щастя у дім приносив гарний чоловік доброї вдачі, а ще з грішним у кишені. Полазником  могли бути не лише люди, а й худоба ( бузівок – молоденький бичок, лошачок, теличка, баранчик). Їх урочисто заводили до хати і годували, вірячи, що це обіцяло добро людям і тваринам.

      Господар або господиня (обов’язково в шапці) з хлібом іде до води й тричі занурює хліб у воуі, промовляючи: «Не купається хліб у воді, але я в здоров’ї і силі!». По цьому набирає води до коновки, приказуючи: «Не воду беру, але мід і вино». Вернувши до хати, кладе хліб усім на голову і закликає: «Аби були такі величні, як Василь Величний!».

      Удосвіта на Новий рік здійснювали ритуальні умивання за старшинством – перед тим до коновки з водою кидали гроші на здоров’я й багатство.

      На Новий рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, «щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли», - так промовляють за новорічним nb sp; nbsp; nb sp; обідом, коли гостей приймають.

      Перед тим, як сісти за стіл обідати, батько синові дає пиріг і каже: «Їж сину, та пам’ятай: якщо тобі трапиться зимою збитися  з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий рік пиріг – і відшукаєш дорогу».

      Подекуди господар виходив у цей день з хлібом і йшов до хліва. Між господарем і господинею відбувалася розмова: - Хто йде?

-         Пан Біг.

-         Що несе?

-         Пиріг!

Потім господар давав худобі по шматку того хліба.

                 Сміття, що позбирається від Святвечора до Нового року, не

   можна виносити, щоб не винести з ним доброї Долі. Сміття це  

   палиться, і дим його цілющий – ним окурюються дерева, щоб добре  

   родили; потім розсипаються на городі. Робилося це після приходу

   посівальників. Подекуди влаштовували колективні багаття, на яких

   хлопці-колядники, що переряджалися на святки, спалювали свої

   маски. За повір’ями, стрибки через новорічне вогнище, як і

   купальське, захищаються від злого, дарують здоров’я і силу.

                 Вранці 14 січня, господар виносить з хати «дідуха», робив з     

           нього у дворі перевесла і йшов з усією родиною в сад. Господар

           звертався до кожної деревини з такими словами:

           - Роди, Боже, нам рясно, як на небі звізди, і так красно, як від них

             рясно.

У НІЧКУ НОВОРІЧНУ Я ПОВОРОЖУ…

       

Чарівна новорічна ніч і вічне запитання: ( Що там? Як зазирнути у майбутнє?). А як бентежить невідомість: чекати у Новому році шлюб чи смерть? Якщо шлюб,  з Божою допомогою, то куди і хто буде чоловіком: чи буде шлюб щасливим?  

Як уберегтися від біди, продовжити свій вік? На все чекає відповідь схвильована душа. Часто відповідь на питання про шлюб, а чи смерть, хворобу давала вишнева гілочка, поставлена у воду (7) грудня на Катерини. Якщо  розквітла до Нового року --- скорий шлюб, засихала, в’янула—лиха ознака.

            А хто не ставив гілочку, не біда! Вийдіть, дівчатонька, на подвір’я, захопіть оберемок дров, скільки зможете донести. У хаті порахуйте їх, якщо число парне --  вам пощастить. А то ще зніміть свої чоботи і покладіть: в правий - кусень  хліба, а в лівий - шмат печені. На подвір’ї станьте на відстані спиною до воріт і, заплющивши очі, кидайте через ворота на вулицю. Якщо за браму воріт впаде чобіт із хлібом, то, за повір’ям, після одруження життя буде щасливе, а якщо з печенею – погане. Носок чобота вкаже,де вас доля очікує.                                      

Ім’я судженого? Вчиніть млинці, спечіть перший млинець, візьміть під пахву  і мерщій на вулицю. У першого стрічного запитайте ім’я. Так зватимуть і майбутнього чоловіка.

Ворожили й дорослі:

На Василя васильками (вічнозеленим зіллям) вимітали горище, аби (смерть туди не пхалась). Заносячи воду у хату, намагались не линути через поріг , бо швидше помреш. Розрізали цибулину навпіл, робили в ній ямку. Коли ямка заповнювалася  соком - на урожай. Виносили у новорічну ніч на подвір’я невеличкі пучки жита, вівса, гречки, пшениці тощо і залишали їх там до ранку. Та культура, на пучок якої впало більше інею, буде цього року найврожайнішою. Новорічний хліб  котили від печі до порога і стежили, як хлібина впаде: якщо спідньою шкоринкою догори - слід чекати неврожаю .                                      

А маленькі діти на снігу довкола правої ноги прутиком вимальовували коло – (аби слідочок і до другого Нового року на землі залишився).

Ну, ось і поворожили…

                                                        Сійся, родися!

А вдосвіта ідуть та й ідуть малі посівальники, хлопчики від 7 до 14 років, бо добре  знають,  що у кожній хаті приймуть їх радо і обрадують щедро. Колись навіть двері на ніч не замикали – люди посівальників сподівалися. І мандрували ті малі сівачі від хати до хати, засіваючи долівку зерном, на щастя, на здоров’я, на щедрий врожай.

            Сійся, родися, жито-пшениця, всяка пшениця.

            Зверху колосиста, зі споду корениста.

            Будьте з Святом здорові, З Новим роком.

            Сію вам жито, щоб добре вам жилось,

            Сію вам просо на все хороше,

            Посилаю пшеницю яру, щоб горя не знали,

            На щастя, на здоров’я, на той новий рік,

            Щоб вам жилося краще, як торік!

–        Чого ж ти, Дмитрику, вже ідеш? Сідай на лаві, хай у нашій хаті все добро сідає: кури, гуси, качки, рої та …. старости, бо ж у нас дочка на виданні, - просили дядько з жінкою, коли обдарований малюк поспішав до іншої господи.

Жито – пшеницю після посівальника збирають і віддають курям, «щоб добре

неслися».

            Старі люди говорили, що Василя один раз у рік і тому навіть малу дитину не можна випустити з хати без пригісного. Тому й пригощали посівальників яблуками, бубликами, пиріжками та іншими ласощами, часто давали й дрібні гроші.

            Та хліба й можна не обдарувати щедру ту дитину, яка таке віншування у хату принесла!

            На щастя,на здоров’я, на Новий рік –

            Ледве я торбу до вас приволік,

            А в тій торбинці – ясні зорі,

            Щоб вам родила пшениця у полі,

            А в тій торбинці місяць ясненький –

            На вашім столі – хлібець біленький.

            А в тій торбинці вітерець – вітрило –

            Вашій худібці добре б ся жило.

            У тій торбинці листячко з дуба,

            Була б здорова родина люба.

            Всього з тої торби вам висипаю,

В торбу покласти гарно прохаю:

Кільце ковбаски, кавальчик сала,

Пампух, горішків, яблучок пара.

Можна ще дати меду горнятко.

Щоб віншування йшло весь рік гладко.

Не будьте скупі, мамусю, і в, татусю,

На другий рік ще приволочуся!

           

Пам’ятка – словник

Ключ

Просфора – освячений хліб.

Коляда, колядка – пісня, з якою ідуть вітати близьких, друзів, сусідів. Колядки виконують 6 січня, після Святої вечері, 7, 8 і 9 січня колядують цілий день.

Віншування – побажання, з якими звертаються до господарів після колядування, щедрування, посівання.

Щедрівка – пісня, з якою ходять щедрувати 13 січня увечері (на Маланку).                                                                                                                                               

Посівання (засівання, посипання) – мова побажань, з яким засівають на Новий рік (14 січня, Василя). Посівають житом або пшеницею, але не крупами.

Витинанка – вирізування узорів з паперу для оздоблення оселі. Зараз нам найбільш відомі витинанки «Сніжинки».

Багата кутя – Святвечір (6 січня). Хоч страви пісні, але їх багато.

Щедра кутя (13 січня, вечір) – стіл повинен бути накритий щедро, число страв не обмежувалося, подавали скоромне.

Голодна кутя – на Йордан ( Водохреща) гостяться щедро, але духам, не відміну від святого вечора, вже нічого не дають. Голодну кутю справляють у надвечір’я 18 січня.

Коза – театралізований обряд-гра з масками. «Коза» виконує ритуальний танець, «вмирає» і «воскресає», що символізує циклічний круговорот часу, прихід нового року.

Меланка – новорічний обряд із використанням масок. « Водять Меланку» 13 січня. Це своєрідного карнавал, значне місце в якому займають шлюбні мотиви. Меланка одружується з Василем – народжується новий рік. Василя – 14 січня ( Новий рік). Хлопчики ходять посівати, вітають з Новим роком.

Вертер – пересувний ляльковий театр. У сучасному розумінні – театр костюмованих виконавців, що виконують сцени народження Христа .

Скоромні страви –м’ясні, молочка їжа, тваринні жири, яйця.

Говіти – поститися, не їсти скоромного.

Дідух – виготовляли з першого зажинкового снопа – жита чи пшениці. Прикрашають стрічками, засушеними квітами. Місце його – на покуті. Дідуха вносять на Святий вечір, і він є окрасою на окрасою світлиці протягом усіх Різдвяних  свят. У сучасних умовах завжди можна знайти пучечок житніх чи пшеничних колосків. Обв’яжіть їх стрічкою. Це буде окрасою святкового столу за будь – яких умов.

                                      Святовечірній стіл

Просимо !

      Стави готують переважно з рослинних продуктів. Основа куті – хлібне

зерно – символізує багатство родини, плодючість землі й худоби,                                                                       

продовження роду людського, а отже – щастя й благополуччя.                    

Горіхи й мед знаменують родючість і добробут, а мак, за народними повір’ям, оберігає від злих сил.

           Тож  нехай порадує господиня сім’ю свят вечірніми ставами.

1. Кутя

Зерна пшениці вибрати найкращі, цілі, неушкоджені. Підсушувати кілька днів. Зерно зсипати у чистий полотняний мисочок, збризнути водою, і зав’язавши мішечок, бити дерев’яним предметом (качалкою, макогоном). Це робиться, поки зерно не очиститься від луски. Залити водою, луску злити. На ніч зерно залишити у воді. Уранці пшеницю варимо, заливши досить води. Найкраще пшениця вариться у глиняній або в чавунній посудині в печі (духовці). Заварене зерно повинне бути м’яким. Якщо википає вода, можна доливати.

Мак промити, залити кип’ятком. Воду злити і перетерти мак у макітрі, поки стане білим (кожна пропустити через м’ясорубку). Подрібнити горіхи. Мед (або цукор) розводять гарячою кип’яченою водою. Коли охолоне, змішують з маком, горіхами, вареною пшеницею. Кутя повинна бути солодка і не дуже густа.

2. Узвар

Сушені груші, яблука, сливи, абрикоси, малину і т. промити холодною водою. Заливши холодною водою, щоб сушениці було не менше третин посудини, 10 – 12 годин і зливають. Додати трохи меду чи цукру (на смак). Зварені  фрукти подають окремо.

3. Квасоля, картопля, морковка, буряк, цибуля, часник, петрушка, олія, перець, сушені гриби – ці продукти становлять основну пісного борщу. Для кращого смаку можна по класти томатного соусу чи морсу.

Кожна господиня знає послідовність приготування борщу. Квасолю краще замочити на ніч і варити її в першу чергу.

Особливо смачний цей борщ, коли настоїться.

До борщу добре подати.

4. Голубці

Відварити гречану кашу. Остудити. Кілька великих картоплин очистити і натерти на мілкій тертці. Підсмажити цибулі на олії.

Кашу, терту картоплю, смажену цибулю вимішати, додавши начинити капустяні листки. Добре, коли ціла квашена капустина. Якщо немає, то свіжу головку капусти ошпарити кип’ятком, нехай постоїть кілька хвилин. Годі добре відстають листочки.

Голубці скласти в глиняну або ж чавунну  посудини, підстелити на дно капустяні листочки. Влити кілька ложок олії, томатного соку, води. Запекти у духовці.
Дізнайся більше 

Презентація учителя української мови та літератури, зарубіжної літератури Водянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, вчителя вищої категорії, вчителя-методиста Рукобратської Людмили Василівни "Моє рідне село"

http://www.calameo.com/read/0011594356117ac0eecd6 
http://www.calameo.com/read/001159435e1c1155bcb08 

Твір учениці 11 класу Водянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Калабухової Аліни "Село моє, я славлю тебе, твоє минуле"
http://www.calameo.com/read/001159435c70ff115e1c8 

На допомогу вчителю.

Матеріал з народознавства
 на уроках української мови.

Завдання №1 

 Чистий четвер називали ще світлим, великим, страсним або живним. Чому? Перетворіть, де можна, сполучникові речення на безсполучникові й запишіть їх. Як від цього зміниться семантика речення?

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

Чистий четверг - це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах - все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур`янів... і підпалював - "щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті". Робилося це з спеціальним закликанням: "Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!"
Існує повір``я, що на Чистий четвер, до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися вночі - "поки ворон дітей не купає", щоб очиститись від хвороби. Викупавшись, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав - "щоб там усе лихо зосталося".
Дізнайся більше
Страсний тиждень

Завдання №2

 

Поясніть мотивацію слів-означень вербна, шуткова, квітна (неділя). Укажіть на складносурядне речення, складіть його схему.

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".
У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо "будуть гіркі".
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегіть навозять багато вербового гілля. (З) ранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, бо "гріх (не) піти (до) церкви, як святять вербу".
Коли кінчається відправа і священик окропить гі(лл,л)я свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

Завдання№3

Виділіть звичаї українського народу, пов`язані зі свяченою вербою. Укажіть на безсполучниковий зв`язок простих речень, поясніть розділові знаки. Списуючи, вставте пропущені букви і розкрийте дужки.

Вербна неділя

Колись господарі, повертаючись церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а (від)разу ж с...дили на городі по кіл..ка гілок або - якщо було близ..ко - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток"; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали кого(сь), що проспав (за)утреню, то били такою свяченою вербою... Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви; б`ючись, вони примовляли: "Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А б..гатий, як земля!"
В Галичині примовляли так: "Шутка б`є -  не я б`ю, Віднині за тиждень Буде в нас Великдень!" "Гріх топтати ногами свячену вербу", усі навіть (най)дрібніше гілля палили на вогні, щоб (під)ноги не потрапило. Як вперше навесні виг..няють скот на пасовис..ко, то конче свяченою вербою - "щоб (не) чисть (не) ч..плялася до тварин". Біл..ше того, вик..дають гілля свяченої верби (на) двір  (під) час граду - "щоб град зуп..нився". Відваром свяченої верби мочать голову: люди лікуют..ся (від) болю голови. Звичай святити вербу дуже старий: вже в "Ізборнику" (1073 рік) згадуєт..ся "Праздьникъ върбьны".
Дізнайся більше

Завдання№4 

Укажіть на народні прикмети кожної назви весілля, які підкреслюють і символізують подружню вірність. Поясніть уживання тире. Яке слово в кожному абзаці несе основне смислове навантаження? 

Зелене весілля - той день, коли молодята стають на "рушник щастя". Символ - гілочка барвінку, яка прикрашає свято. Ситцеве - святкується по першому році спільного життя молодят, які уже увійшли будні. Вони дарують одне одному бавовняні хусточки. Дерев'яне - п'ять років одруження; подружжю дають вироби з дерева. Цинкове - 6,5 року. Воно нагадує: шлюб повинен блищати, як цинк.  Мідне - 7 років. Чоловік і жінка обмінюються мідними перстями, обдаровубть одне одного грошима - символом дзвінкого щастя. Бляшане - 8 років разом. У цей день дарують предмети хатнього навчання.  День троянд - так називають десятиріччя спільного життя. У дім винуватців свята приходять з трояндами. Нікелеве - 12, 5 років. Попереджає про те, щоб чолові і дружина не забували підтримувати блискучу форму! Скляне - 15 років шлюбу. Ясними і прозорими повинні бути відносини у сім'ї.  Подарунки - лише із скла. Порцелянове - двадцятиріччя сімейного життя. Стіл сервірують посудом з порцеляни. Срібне - 25 років. На це весілля запрошують усіх близьких та знайомих. Поруч з золотими обручками чоловік і дружина одягають срібні. Перлинове - знаменує 30-й рік подружнього життя. Чоловік дарує дружині намисто з перлів. Полотняне - в день 35 - річчя подружжю дарують рушник і простирадла з полотна. Алюмінієве - 37,5 років, свідчить про міцне сімейне щастя. Рубінове - відзначається 40 років. Чоловік дарує дружині каблучку з дорогоцінним каменем кохання і вогню - рубіном. Золоте - 50 років. Подружжя обмінюється новими обручками, бо руки, які їх носили , змінились, а золото стерлося. Діамантове - 60 років. свідчить про те , що ніщо вже не може розлучити подружжя. Залізне - 65 років. Кам'яне - 67,5 років. Шляхетне - 70 років. Коронне весілля - 75 років.

Завдання № 5

 Дієслово і його форми

 Наведіть ще приклади, які б обгрунтовували твердження автора, що подається у першому реченні. Підкресліть у тексті дієслова.
А таки правда, чи є щось зворушливіше і врочистіше у природі, коли цвіте калина. У народі кажуть: " похолодніло, риба не ловиться, калина в цвіт вбирається", "калина погуляти збирається". Є ітаке прислів'я: "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте". І в піснях про це співають. Білий цвіт калини й соловейко примовляє.
 А рубінові плоди калини, за народними уявленнями, здавна символізують мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами.  До того ж насіння  калини схоже на серце. У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників  Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові цих самовідданих патріоток ніби й зросли калинові кущі. "Червона калина" - так назвала свій музичний твір про героїчне минуле українського народу композитор Леся Дичко. Згадаймо й пісню:

    Ой у лузі при дорозі

Зацвіла калина ...

Виряджала в доріженьку

Мати свого сина.

Завдання № 6

Прочитайте "літопис" березня. Чи можете ви доповнити сторінк його новими фактами? Назвіть розряд і відмінок числівників.
1 березня. А з весною хлібороби пов'язували сподівання на увесь рік, отож чи не найбільше весняних прикмет пов'язано саме з цією датою. Про них буде мовлено окремо.
15-го - Федот-вітронос. Задирає курям хвіст. На Федота замет - довго трави не буде. Яка середина березня, таке й літо: дме теплий вітер - і літо буде теплим й мокре, а холодний вітер з півночі - й літо буде нікудишнє.
17-го - Герасим, граків нагнав, вони заселяють ліси.
18-го - Конон-городник покликав до хліборобства. Пора перебирати парниковий грунт, замочувати насіння для висіву. Гарна погода - влітку граду не буде.
20-го хоч і капає з дахів, але мороз за ніс хапає.
21-го - весняне рівнодення, астрономічний день народження весни.
22-го- Сороки. Сорок мучеників. Сорок птахів прилітають. День зрівнюється з ніччю, починається весна.

Завдання № 7

 Прикметник

Якими діями, словами звичайно викликають гарний врожай? Граматично проналізуйте відносні прикметники. Як треба розуміти виділений прикметник - як відносний чи якісний?

Запалювали посвіт восени на Семена. За давнім звичаєм хліборобів, до 14 вересня кожен господар мав обсіятись озиминою, перевжно житом. Доки господар засіяав збіжжя, господиня тим часом готувалася до обрядового дійства - варила їжу, мазала хату, прибирала стіл. Діти ж, оббігаючи сусідів, накликували: "Приходьте до нас, бо будемо " комина женити!" Засіявши лан, господар одягав святкове, як і гості, вбрання, діставав з горища лучник і прилаштовував його біля комина.

Господиня тим часом посвіт барвінком та хмелем уквітчувала, ставила поруч діжу .При цьому кожен з  присутніх мав виголосити поетичне побажання щедрого врожаю...
 Після поетичних текстів, у яких, як правило, оспівувалися  споконвічні побожання щедрого врожаю, родинної злагоди, нелегка хліборобська праця, господар викрешував вогонь і запалював лучину, а дружина, обходячи "посвітний комин", засівала його, обсипала пічну діжу та долівку гарбузовими зернятами і ліщиновими горіхами, спеціально прибереженими для цієї урочистості...
Улаштувавши обряд "женіння комина", дорослі всідалися за вечерю, а діти залюбки лузали зернята, похрускували горішками.

Завдання № 8

 Складне речення

Чи розкриває текст значення  епітета чисті (рушники)? Укажіть окремо на 1) прості речення; 2)прості укладнені речення;3) складні речення.

 Рушники в Україні здавна супроводить постійний епітет "чисті2. Це означає не лише е, що вони мають зберігатись у чистоті...Чисті рушники - це символи високих естетичних, етичних ідеалів. Видовжені прямокутники рушників за формою нагадують поля, дороги. Засіяні зерно орнаментів, вони певною мірою і є символом ланів та доріг. Ними вітають гостей, дають на згадку, дівчата подають рушники старостам, готуючись у дорогу на нове життя, рушниками проводжають і в останню путь.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БОЖИХ

1. Я є Господь-Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім  Мене.
2. Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.
3. Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.
4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий — субота — для Господа Бога твого.
5. Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.
6. Не вбивай.
7. Не чини перелюбу.
8. Не кради.
9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
10. Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.

Дізнайся більше
Повторюй щоразу

.. ..